Облисіння та спадковість: що успадковується, а що ні

«Мій дід по матері був лисий, тому і я буду». «У мого батька все волосся на місці, я в безпеці». Мало які питання здоров’я мають стільки народних переконань, як спадковість облисіння. Наука підтверджує, що генетика має велику вагу, але історія складніша, ніж «від матері» чи «від батька».

У цій статті ми пояснюємо, що показують дослідження близнюків і великі генетичні дослідження, звідки міф про діда по матері, що не успадковується і що можна зробити з цією інформацією. Адже успадкована схильність не означає приреченість, і сьогодні можна діяти рано.

Яка частка облисіння генетична

Класичний спосіб виміряти вагу генетики — порівняти однояйцевих близнюків (що мають усі спільні гени) із неоднояйцевими (що мають приблизно половину спільних). Якщо однояйцеві значно схожіші між собою, генетика має велике значення.

В австралійському дослідженні близнюків-чоловіків (Nyholt et al., 2003) спадковість чоловічого облисіння оцінили приблизно в 80 %. Це означає, що в досліджуваній популяції близько 80 % відмінностей між чоловіками щодо облисіння пояснювалися генетичними відмінностями. Це одне з найвищих значень серед поширених людських ознак, подібне до зросту.

Але 80 % — це не 100 %

Навіть між однояйцевими близнюками є відмінності. У дослідженні пар однояйцевих близнюків-чоловіків (Gatherwright et al., 2013) брат, який курив, мав більше стресу, більше пив або більше перебував на сонці, мав тенденцію до більшого випадіння волосся в певних зонах. Генетика дає схильність; середовище та звички модулюють її прояв.

А в жінок?

Жіноча алопеція також має спадковий компонент, із сімейною історією у 40–54 % уражених жінок, але генетика вивчена менше й, схоже, частково відмінна від чоловічої. Див. Жіноча алопеція: що це і як її розпізнати.

Ген рецептора андрогенів і міф про діда по матері

Звідки міф

ДГТ, гормон, що спричиняє мініатюризацію фолікула, діє через рецептор андрогенів. Ген, що кодує цей рецептор, розташований на X-хромосомі. Чоловіки мають лише одну X-хромосому, яку завжди успадковують від матері (від батька успадковують Y). А мати отримала цю X від одного зі своїх батьків, нерідко від свого батька, діда по матері.

У 2005 році Hillmer зі співавторами показали, що варіанти цього гена є важливим чинником ризику раннього облисіння. Звідси виникла спрощена думка, що «облисіння передається по материнській лінії» і що достатньо подивитися на діда по матері.

Бо це лише частина правди

• У матері дві X-хромосоми, одна від батька, інша від її матері, і вона передає одну з них випадково. Дід по матері може бути лисим, а онук може не успадкувати «ризикову» X-хромосому.
• Ген рецептора — не єдиний. Є багато інших генетичних ділянок на інших хромосомах, успадкованих від обох батьків. Richards зі співавторами (2008) виявили ділянку на 20-й хромосомі, яка в поєднанні з ризиковим варіантом рецептора андрогенів була пов’язана з ризиком, приблизно у сім разів вищим.
• Батьки й діти схожі. Клінічні спостереження та сімейні дослідження показують значну відповідність між ступенем облисіння батька й сина, чого не варто було б очікувати, якби все передавалося від матері (Chumlea et al., 2004).

Висновок: сімейна історія з обох боків має значення. Батько, дідусі, дядьки та старші брати дають підказки щодо ризику, але жоден із них сам його не визначає.

Сотні генів: що показують великі дослідження

Упродовж останнього десятиліття дослідження за участю десятків тисяч чоловіків порівняли геном тих, хто має облисіння, і тих, хто його не має:

• Heilmann-Heimbach et al. (2017) у європейському метааналізі виявили 63 пов’язані ділянки, що разом пояснювали близько 39 % мінливості облисіння.
• Pirastu et al. (2017), на вибірці понад 70 000 чоловіків, виявили 71 ділянку.
• Hagenaars et al. (2017), на вибірці понад 52 000 чоловіків із UK Biobank, виявили 287 генетичних сигналів, багато з яких на X-хромосомі.

Що це означає:

• Облисіння полігенне: воно є сумою багатьох варіантів, кожен із невеликим ефектом, а не наслідком одного гена.
• Багато з цих генів пов’язані з розвитком фолікула, відповіддю на андрогени та тим, як росте волосся.
• Навіть із сотнями сигналів індивідуальний прогноз залишається недосконалим. Самі автори дослідження UK Biobank підкреслили, що до точного прогнозу для кожної людини ще далеко, хоча можна виділяти підгрупи зі значно вищим ризиком.

Деякі з цих досліджень виявили також генетичні зв’язки між облисінням та іншими ознаками (як-от зріст, вік статевого дозрівання чи щільність кісток), що допомагає зрозуміти біологію, але не має практичного застосування для окремої людини.

Що не успадковується

Чинники, на які можна впливати

• Куріння: пов’язане з більшою втратою волосся, зокрема й у дослідженні близнюків.
• Тестостерон та анаболіки: не «створюють» облисіння в тих, хто не має схильності, але можуть значно пришвидшити його в тих, хто має.
• Хронічний стрес, сон і харчування: не спричиняють генетичного облисіння, але можуть додати ефлювій, що робить його помітнішим. Див. Стрес і випадіння волосся: що відомо.
• Час початку лікування: почати рано, коли ще багато активних фолікулів, — це впливає на результат.

Міфи без підґрунтя

Генетичні тести: чи варті вони того?

Існують комерційні тести, що обіцяють розрахувати ризик облисіння чи передбачити відповідь на лікування (наприклад, фінастерид чи міноксидил) за зразком слини.

Що відомо:

• Індивідуальний прогноз обмежений. Навіть моделі, засновані на сотнях варіантів, пояснюють лише частину ризику й не дають змоги точно сказати, чи облисіє людина, ані коли.
• Сімейна історія та клінічний огляд дають таку саму або кращу інформацію безкоштовно: огляд шкіри голови з трихоскопією показує, чи вже є мініатюризація, задовго до того, як втрата стає помітною неозброєним оком.
• Тести на «відповідь на лікування» мають обмежену валідацію й не замінюють терапевтичної проби під наглядом лікаря.
• Конфіденційність: генетичні дані є чутливими. Перш ніж надсилати зразок, прочитайте, як їх зберігатимуть і передаватимуть.

Коротко: сьогодні генетичний тест рідко змінює рішення. Найкорисніше — знати сімейну історію та оцінити шкіру голови.

У мене є сімейна історія. Що далі?

Наявність родичів із облисінням не зобов’язує до жодних дій, але дає змогу бути уважним і діяти в потрібний момент:

• З’ясуйте сімейну історію: батько, дідусі, дядьки та брати з обох боків. У якому віці почалося? До чого дійшло?
• Стежте за допомогою фотографій раз на три місяці: спереду, збоку (залисини) та зверху (тім’я). Див. Фото раз на 3 місяці: як стежити за тіменем.
• Стежте за першими ознаками: залисини піднімаються, тім’я «відкривається», волосини тоншають, об’єму менше. Див. Чоловіче облисіння: що це і як його розпізнати та Рідшає тім’я: коли варто оцінити.
• Оцініть рано, якщо помітили зміни, особливо якщо вам менше 30 років. Методи лікування ефективніші для збереження, ніж для відновлення.
• Дбайте про чинники, на які можна впливати: не курити, уникати анаболіків, добре спати й харчуватися.

У Luxmed консультація з трихології включає докладний сімейний анамнез, огляд, класифікацію за шкалою Норвуда, трихоскопію та контрольні фотографії. Якщо вже є мініатюризація, ми обговорюємо з вами варіанти з користю та ризиками. Якщо немає, ви отримуєте відправну точку для порівняння в майбутньому.

Ця стаття має інформаційну мету і не замінює медичної консультації. Результати будь-якого лікування різняться від людини до людини.

Поширені запитання